Eugen Bobrowski ψx

Блін, щось стримує мене це писати. Бо тут я йду проти Фрейда.

Просто вирішив погніти трішки на жіночу стать. Вірніше на зчоловічену її частину. (ще…)

Ідеал існує, як ідеал.
Людина не може бути ідеалом, але може бути ідеалізованою. Для цього людина має до нього прагнути і розуміючи, що вона ніколи його не досягне. Тільки тоді людина буде ідеальною і підійметься на нову сходинку суспільного розвитку. (ще…)

А я то їх і досить так і не долюблюю.  Не саме їх, не саме “вот нєнавіжу і всьо”, а те що вони роблять. Короче не люблю я коли ті що кажуть ми там типу українці і українську знаємо а самі, курвині діти, російською каряво говорять. Бидло!!!

(ще…)

Надибав статтю…
Сподобалась…. Виклав… Прoшу читати!

Можна розмовляти українською, вбиратися у вишиванки на різних дійствах, але залишатися совком. Або хохлом, який ототожнює Україну лише з салом, варениками, борщем і горілкою. (ще…)

“Водка нє цель, водка срєдство”

Ось, нарешті закінчилися мої відмічання мого дня народження. Їх було 2 всього з маленькими випиваннями пивасика та потягування коньячку у невідомому дворі десь у спальних районах Пришибу, чи хто зна де. Весь час не міг я в”їхать чого я п”ю. Нах воно мені нада. Але ж компанія була шоколадна і теми для розмов. А чи не можна було б зібратись та випити соку чи пепсі, чи ще якоїсь такої гидоти. Нє! Чомусь треба горілку, чи той коньячок… Про пиво я мовчу. Пиво то напій Богів і всьо такоє. (ще…)

Ну як завжди, буду писати те що наболіло, про що думаю і хвилююсь.

Матюки, ці жахливі слова що ми як можна частіше намагаємось повторити, щоб бути крутішим. Ні, виправлюсь: щоб здаватися крутішим. (ще…)

Ти мой друг
І я твой друг
Ми друг друга
Друг, друг, друг

Не знаю чому, але я вирішив про це написати. Не знаю саме про що, але про це… Про те як вважаєш людину своїм другом, а вона виявляється паскудою. Ти відкриваєшся йому, а воно, сука, тобі ніхуя. Як домовляєшся із ним, а воно робить те про що ви домовлялись у тебе за спиною. Як посміхається тобі, а насправді вважає, що то за лузер перед тобою сидить. Не люблю коли вони корчать із себе єбатькласних пацанчекоф і дуже важливих персон. (ще…)

Знаєте до знайомства з декотрими антифашистами я навіть і не здогадувався що я є фашист. Хоча навіть і не навиджу страшно усяких фашистів.

Тепер просто я не навидже не тільки фашистів, але і антифашистів. Бодай їм повилазило. Шо ті шо ті йобнуті на всю бошку. Вони не розуміють шо коли вони протистуть і яро виступають проти фашизму то вони породжують все жорсткіші і жрсткіші форми цього негативного явища. (ще…)

Лазив я собі по лайфжурналу і надибав блог якогось білоруса, що робть свою справу, за яку у нього серце болить. Людина вболіває за свій край за своє майбутне. Що в цьому поганого? Нерозумію людей що вирішують за нас і за вас, що нам з вами краще. Заїбали суки!!! Найбільша цінність для людини це її свобода. Тому у країні де нормальна не шизанута людина не може бути вільною у думках і у їх реалізації то гнила країна. “Моя та твоя свобода завершується там де починається свобода іншої людини”. Тому хай москвини (необразнива форма слова москаль) роблять тут шо хочуть, але ж у розумних прєдєлах.

Звичайно маю на увазі те що не тільки неможна відбирати хліб у немовлят, гвалтувати дітей та бабусь. Це відноситься щей до того, що нєхуй нам розповідати про те якого ми роду. Краще б поцікавились якого самі… Та такокж багатьох речей що вони собі дозволяють. Якщо я не хочу слузхати як хтось мені розповідає що Янукович класний прем”єр, а Томошенко погана, то я не буду слухати. Хай я хочу займатися самообманом, якщо то нікому не заважає то я буду!! Якшо я хочу матюкатись у не публічному місці, то я буду!!

СВОБОДА ЦІНИ НЕ МАЄ!!!!!!!!!!!

Надибав у вконтакті группу ліцею, боже невже усі такі тупі щоб про це добре згадувати. Блін, ну завершили і все.

Але є і хороші сторони. Чому б і не згадати про те як нас дрючили у всі дири, як напрягали стосовно зовнішнього вигляду. Так, так, це з деякої точки зору і дуже добре. Нам тепер ніякі комплекси не страшні, тепер ми тепер суцільний комплекс. Звичайно там ми набралися великих знаннь за величезні гроші, яким взагалі можемо лише похизуватись, а не використати у якомусь ділі.

Я по своїй природі ледар, причому страшний, а він з мне зродив ще більшого ледіря ніж я був. Коли приходиш в універ з великими знаннями, то на перших параш продовжуєш навчатись по інерції після тої каторги. Потім хаваєш, що нічого нового ти не впізнав і починаєш не вчитись, бо гадаєш, що все одно якось ти виберешся з цього лайна під назвою сесія. Але в один прекрасний день ти з нього не вилазиш. І тониш, спіскаєшся потихеньку неначе у чорну безодню зарослих стариць наших вкраїнських річок…

П.С.: Я розумію що облив брудом наш ліцей, але обіцяю пост із більш позитивною оцінкою, порівняння тощо