Немає нічого страшного в російській, не має нічого страшного в непридатності до мовлення нею, а страшно і гидко спостерігати це відступництво, та щей в наші часи. Хахли, курви та уроди. Немає у вас самоповаги. Ви не люди, навіть не напів люди. Немає нічого людського. Ви схожі на корову чи свиню, яка сунула рило в корито і жре те що дадуть згори, не бачивши ніколи сонц бо шия заважає підняти очі в бік небес.

Бог віддв нам найцінніше, що у нього було, те що він залишав і хотів лишити собі, це сою землю. А ви ходите і плюндруєте її. Неціните і не ціните її, заглядаючи нечемним гостям в очі.

Щось мене понесло.

Коротше. Я мав на увазі що найгірше що мені не подобається, це те що людина що з дитинства вчила  і розмовляла українському у нашій(!) незалежній Україні хочете виїбнутись тим шо ви піздєц охуєнно знаєте і розмовляєте російською. Та нахуй воно тре.

Інше діло я… (зараз буду виправдоуватись і жалітись) Я з дитинства російською шпрехав. Батьки теж. Лише мої дідусі і бабусі відступнічали в той особливий час, коли найбільша українська діаспора з набільшими не відступниками була в Сибіру.

Одже, любі мої. Думайте хто ви і чиї ви сини і доньки. Не курині ж…